Андрющенко: EK Strategic Communications Center: Наступ Кремля із застосуванням “м’якої сили”: нова стратегія впливу на діаспору та іноземну аудиторію (частина 1). 

Кремль централізував «м’яку силу» під контролем Кирієнка в межах великої реорганізації. 

У серпні 2025 року Путін ліквідував управління, що відповідало за закордонну культурну співпрацю (яке очолював Дмитро Козак), і передав його функції новому Управлінню стратегічного партнерства та співробітництва під керівництвом Сергія Кирієнка. 

Це інституційно підвищило статус операцій «м’якої сили» до рівня централізованого проєкту Адміністрації президента. Кирієнко тепер одночасно контролює п’ять управлінь, концентруючи контроль над російським апаратом впливу. 

Реорганізація відбулася після внутрішньо-політичної кампанії, яка подавала (Путіну) Козака недостатньо лояльним до війни. Це сигнал, що «м’яка сила» тепер повністю підпорядкована воєнно-політичним цілям.

Інститутом міжнародних досліджень МДІМВ (МГИМО - російською) було підготовлено секретний документ «Перспективи взаємодії з представниками російської діаспори в поточних геополітичних умовах», під авторством Євгена Кожокіна (співробітника МДІМВ і колишнього командира військової частини 61360 Служби зовнішньої розвідки). Документ адресовано управлінню Адміністрації президента під керівництвом Вадима Тітова і містить практичні рекомендації щодо роботи з російськими емігрантами та іноземцями, зацікавленими в Росії.

У ньому описано структуровану стратегію Кремля, яка поділяє цільові аудиторії на чотири групи:

Група I - Лоялісти. Росіяни за кордоном, які «зберігають російську ідентичність і протидіють русофобії». Робота через православні церкви, недільні школи (формально аполітичні), культурні заходи (Безсмертний полк, георгіївська стрічка) та «Російські дома» Россотрудничества. Це головний пріоритет, що отримує найбільше ресурсів.

Група II - Опозиція. Всі, хто дистанціюється від сучасної Росії або здійснює «ворожі дії». Рекомендація - «політика мовчання»: не взаємодіяти, не надавати медійної видимості. Повне ігнорування самого існування. Доповнити правовим тиском: замороження активів, блокування пенсій і пільг, обмеження консульських послуг, активне використання повідомлень Інтерполу. Мета - зробити їх «токсичними громадянами» без платформи і ресурсів.

Група III - Аполітична більшість. Найбільша група, зосереджена на роботі та сім’ї. Стратегія - «будувати мости» через освіту, культуру та консульські послуги, що вирішують повсякденні проблеми. Акцент на якісному розважальному контенті (фільми, анімація, серіали) з м’яким і непомітним вбудовуванням прокремлівських наративів для нормалізації насильства та формування образів «своїх» і «чужих» без прямої пропаганди. Особлива увага - другому поколінню емігрантів як перспективній аудиторії довгострокового впливу. Тобто і тут увага на дітей.

Група IV - Активістські проксі. Лояльні Кремлю організатори «патріотичних» акцій за кордоном, які тримають дистанцію від формальних державних структур, забезпечуючи правдоподібне заперечення зв’язку. Приклад: «Антифашисти Балтії» збирали дані про інфраструктуру НАТО, проукраїнських активістів і критичну інфраструктуру, вербували інформаторів і передавали інформацію кураторам ФСБ. Путін публічно підтримував такі мережі: «У нас там є на кого сператись».

Россотрудничество розширює діяльність попри кризу та витрачає більше, ніж ліквідоване USAID. Бюджет зріс із $52 млн (до війни) до $72 млн у 2025 році. Видатки на просування російської мови потроєні — з $6,5 млн до $23,5 млн, включно з $2,2 млн на експорт підручників до Європи (Австрія, Бельгія, Угорщина, Італія) — зокрема підручників історії під редакцією Мединського, що виправдовують війну проти України та застерігають про «неонацизм». Програма «Нове покоління» привозить до РФ іноземних журналістів, блогерів і молодих лідерів на повністю оплачені поїздки з зануренням і навчанням у державних медіа. Пріоритетні регіони — Африка (14 із 26 нових «Російських домів»), Близький Схід і Латинська Америка, де менший політичний тиск.